Головна хвилозопська проблема перекладу мабуть полягає в тім, що слова (аж із двох мов) уже всі відомі соборним усім. А ще в вічності перебувають усі можливі зв'язки з повні відомих слів. Тому істнує й нескінченна кількість відмін у перекладі, як-що доводиться перекладати не окрему фразу, а цілу думкарню.
Тим часом дійсний (а не гаданий) перекладник далеко віддалений не тільки від нескінченності зв'язків, але й од майже скінченної словесної множини.
Маємо віддавати змісти, а натомісць лишаємо їх собі мірою розуміння. Щось застрягає в нас і ніколи вже нікуди не йде, бо ориґінальна думка припинила своє виробництво й, як іще почне, то хіба з якогось иньшого місця. Всі не займані правдою місця заселяються тінями-симулякрами. Й ми ходимо поміж них, у штучній темряві, складеній із безмірного незнання, непорозуміння й облудно завчених, не власно вироблених думок.
Немає коментарів:
Дописати коментар