Приходять думки. Довгі, нудні, тяжкі — грюкають у двері. Я їх питаю:
— Ідею привели?
Озираються до хвоста: ні, не привели. Здибали дорогою півтори ідеї — дуже квапилося воно кудись на публіку, вже-ж не до мене.
— То ходіть собі здорові! — кажу.
Забираються, виходять. Довго, далеко — як козацький похід. Когось там десь турбувати з ненашого розказу і показу.
Немає коментарів:
Дописати коментар