Українізований Нечуй

 Сам Нечуй писався "Левіцький". Цікавий я знати, хто це його так українізував?

Довгий терпець

 "Довготерпеливий дужчий від силача; себе гамувати — се більш, ніж місто звоювати." (Прип.16:32) Отже себе гамуймо й міста відвоюймо. Хай "силакові" вривається терпець, що ми дужчі. "Бо дав нам бог не духа страху, а сили й любови й здорового розуму." (2 Тим.1:7) Хай-же він нам той розум дужає-здоровшає.

В руці язика

 "Смерть і життє — в руці язика, й хто любить його, їсти ме плоди його." (Прип. 18:21) Дуже цікава приповістка Соломонова: в Кулішевому перекладі язик і руку має, наче ціле тіло, й їстивні овочі, ніби якесь дерево. Й любити його треба, бо в йому смерть і життя. В дуже язикатих якось нічого такого не відчувається: довгий язик, широкий, як лопата, великий, як гора, а щось не до любови й нема ні їсти, ні навіть випити. Не збираються вони за тими балачками ні жити, ні вмерти тим паче. Либонь якогось не такого язика мав на думці премудрий Соломон.

Щоб не полоти

 "Тимже, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє і нескорий на слова, нескорий на гнів." (Як.1:19) Дуже вже ми тут перечимо апостолові: на слухання нескорі, зате слова летять поперед нас, аж забули звідки вилетіли. А гнів у нас іде на степове випалювання, щоб не полоти.

Будьмо тверезі

 "Тимже оце не спімо, як иньші, а пильнуймо й будьмо тверезі." (Сол.5:6). Справді бо: хоч-би тепер дрімав і куняв цілий сьвіт, мусимо пильнувати й тверезитися, не п'яніючи ані від крови, ані від звитяги, ані від горя, ані від ненависти. Біда звертає в сон — таке вже людське єство. А хтось спить і посеред добр своїх, хоч і відає, що прийшов лихий і дужий, щоб зарізати сонного.

Манія напастування

 Давно вже бігаю, киваю п'ятами, втікаю власних хиб. Тікаю куди видно. А видно, що їх ціла зграя женеться й іще одна навперейми біжить. І справді воно напастування. Бо навіть ближнім здається, що "з молодицями танцює та двір вимітає, та прохожих, проїжжачих у двір закликає..."

Нехотячи

 Чутлива душевна крихкість на ніжну, невмисну вразу може відповісти гострими, аж крівавими грубощами — ніби чарка, ненароком розчавлена в п'яній од щастя долоні.