Cats

 Десь має в сьвіті бути така віра, що нещадно боронить зображати котусів, сьвітлити котусів, фільмувати котусів і навіть писати про котусів. Десь у Стародавньому Єгипті чи хоч ув ацтеків. Як немає, то треба вигадати: споглядайте сакрально, мовчки, цілком таємно.

Дуже легко

 Так легко стало висловлюватися й так це треба робити швидко, що простір сповнений сірими кульками недогледжених поглядиків і недодуманих думочок.

Осінній діялог

— Вже пожив я всмак і тепер готовий тобі, тілечку, послужити, тебе пошанувати!
— Мені попихачів не треба, саме ледве животію. Та й із родом до мене не лізь, ніякого я роду: тіло — воно.

Нерозмінний скарб

 Шанування батьків збирає людині дорогоцінний скарб на землі. Але мало кому він треба: не продаси, не поміняєш, та й розкошами та коштовностями хизуватись тепер не гоже.

Христос і багата Росія

 Багата Росія, приступивши, каже Йому: "Вчителю благий, що доброго робити мені, щоб мати життє вічне?" Він-же рече до неї: "Коли бажаєш увійти в життє, держи заповідї." Каже до Него: "Которі?" Ісус-же рече: "Оцї: не вбивай, не роби перелюбу, не крадь, не сьвідкуй криво, поважай батька твого й матір і люби ближнього твого, як саму себе." Каже Йому багата Росія: "Все се хоронила я з малку мого, не дурно-ж усі зовуть мене Руссю Сьвятою, чого ще не достає мені?" Рече но неї Ісус: "Як хочеш бути звершена, йди й дай убогим, що в кого взяла, а мати меш скарб на небі, й приходь, та й іди слідом за Мною." Як-же почула Росія се слово, одійшла.

Дві таємниці

 Дві таємниці назовництва назавсігди лишаться для мене нерозгаданими: чому Арчібальд Олександер Ліч ісхотів називатися Кері Ґрантом і чому Віру Галушку закортіло йменуватися Брєжнєвою.
Споглядаю зоряне небо над собою. Місяшної ночи видно моральний закон усередині — ясно, хоч голки збирай.
Бачу, збираю й не розумію.

Фільмована вистава

 Не знаю, чи доведеться мені ще коли усно перекладати кіно, як колись. Але в нас і тепер кожному фільмові, чи то свому чи то перекладному, передує незручне, невкраїнське слово "представляє". "Представляти" і "пред'являти" геть усе в нас намагаються поважно, а що в сьвіті може дати ваговитішу поважність, ніж книжне слово московське, скажіть?
Тим часом українській мові приросток "пред-" геть чужий. І в найпростішому випадкові той "пред-" у нас віддається як "перед-". Але не всі випадки найпростіші. То як-же його брати? Пробували вже "пропонувать". Але, хто в кіно бував, знає, що в кінозалі не пропонують, а запихають виріб просто в душу.
Треба згадати, що кіно — то фільмована вистава. А вистава в нас що робить? Так, виставляється. І як хто не хоче вестернізовано презентувти, то вже мусить таки виставляти.