31-е серпня

 31-е серпня. Готуюся до стрибка з олімпійського трампліна. Сніг не потрібен — можна штучний. Але де-ж мої лижви, чи пак нарти-снігівці?

Шоста й сьомий

 До мене приїхала в гостину сестра з дітьми — шостою й сьомим. Проти них мій четвертий (на півтора роки молодший од шостої й на півтора роки старший од сьомого) здається хом'ячком бездітної пари, що живе в дідуся й бабусі, бо татові з мамою дуже ніколиться.

Психологічні ножиці

 Другова донька дуже вже розчарувалася в українській психології: чотири роки відстудіювала в Червоному корпусі та й сказала Київу годі. Ну, й поїхала... От куди-б ви поїхали, якби були молоді й розумні? І я — до Відня! Не беруть, біда...
Ото помандрувала вона до Відня вивчати австрійську психологію. А щоб трохи способитися, зачала перукарювати. Й, ріжучи чуприни, збагнула, що глибше в голову лізти не треба: волосся відросте, а психологія — то вже хтозна. Ще щось відітнеш, а воно й не виросте. 

Лихо не без добра

 Бог судить з намірів. Тому той землячок, що сидить у Московщині й думає нас нищити, а насправді своїм злом дає Вкраїні пожиток, хай не потішається.

Наші колони

 Чом ми не зробимо оті п'ять колон українців у Московщині нашими колонами? Ну, хоч п'яту...

Freaking out

 Я цієї дієслівної фрази to freak out не чую — я її дивлюся, як німе кіно жахів.

Небудапештський меморандум

 З якогось дива в нас так повелось, що дипльомати мають бути якимись интернаціоналістами з московским акцентом. А їх-би треба вирощувати в утопічних интернатах з повним недозволом чужих мов, купно навіть із (ой, лишенько!) московською. Тільки натягатися й геть пересякати вкраїнським: свій до свого по своє.
Тоді, ті, хто на дипльоматичному рівні захоче зсилатися з Україною, муситимуть із рипом і репом до кінця влізати в українську шкуру, щоб вирозуміти повсякчасне "ні!", "не хочем!" і "не годиться!" наших вишиваних послів.