Тут сиві оглянуть себе й заперечать, що хай я що хоч, а таки вони не воли. Але й не огирі, кажу, бо огирі вже-б кудись нас та й вивезли. Чи не мули, бува? Впертість віслюча, але називати полишену народом культурну клясу ослюками язик не повертається. Хоч безплеменні, але не безснасті, тому будуть мули.
Непотрібні пастирі без пастви, провід без поводу, добірне товариство без загалу, вершки без вишкребків. Добре, що поки ще боронить нам мову закон. Т'але сказано, що "закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає." (Євр 10.1). Закон і право завсіди можуть одібрати якісь судді чи царі. "А віра — то підстава сподіваного, доказ небаченого." (Євр 11.1) Так давно сподіваного й іще досі небаченого тріюмфу нашої мови.
Немає коментарів:
Дописати коментар