Більш нічого

Так, я хочу кинутись у пущу, в дикі нетрі рідної мови. І хай спина мені торохтить од груддя, пожбуреного тими, хто кричить, буцім я більше нічого не можу. Так, більше нічого не можу, тільки кинутись. Але-ж і вони більше нічого не можуть — лиш кидатися, кричати своєю московською, їсти слова, як позичене в темряві неуцтва морхле, недоміряне збіжжя.