Цікава школа

Малий Тиміш готується до четвертої кляси. На щастя, має книжку: там літературне читання, рідна мова, математика, природознавство. Але-ж назва не теє — "Захоплююча літня школа"! Де вона, в якому літературному читанні вичиталася, в мові викохалася, в арихметиці вирахувалася, в якій природі пізналася така "захоплююча"?! В нашій мові, як звісно, віддієслівні прикмитники на -уч-, -юч- беруть наголос саме на цей наросток. Але всі такі прикметники (акучий, біжучий, летючий) творено від коротших дієслів, щоб не було мові "захоплююче" аж на п'ять складів. Чом-же на крокодила позаздрився зьвіринець "Літньої школи"?

Бо "Літня школа" з директором, що має нележне вкраїнське прізвище, в "розроблюючомуся" "навчаючому" посібникові просто вдалася до кальки. Ну, як сказати "увлекательный"?! Ага, мовчите! Там є питомі слова, що справді захоплюють (заметливий, захватний, знадний), та не до школи вони хилять. То чого-б не назвати школи просто "цікавою"?! Бо-ж по нашому не конче треба казати "интересна". Цікава — то-ж і є "захоплююча".

Бо йнакше старий Тиміш і його перевесники й онукам, і прагонукам розказуватимуть:

— А от колись була мова, так уже мова! От слово було — "захоплюючий". Так то-ж слово було, га?