субота, 23 вересня 2017 р.

Загублені душі

 1235-ого року, напередодні Батиєвої навали ченці-домініканці, брати Юліян і Ґерхард, подалися на Волгу шукати за Великою Угорщиною й за тими мад'ярами, що їх за 400 років перед тим забули взяти до Европи. Висновок перший: усе велике всі забули на Волзі, як до Риму їхали.
Брати братів знайшли й навіть порозумілися з ними. Висновок другий: рідна мова  не полова, її за вітром не розвієш.
Ченці повернулися до Европи й доповіли королеві Белі, що люде ще там. Дано було негайний розказ їхати й забирати. Їхали довго, повернулися за два роки з вісткою про те, що мад'ярів уже до-щадку зруйнували татари, а ще привезли монгольський ультиматум Угорщині. Висновок третій: поміч у свій час, як дощ у посуху.
Ченцям усе одно поставили чесня коло готелю Hilton, що в Будапешті, й справляють коло них приватні вечірки. Висновок четвертий: добре роби  добре й буде.

Немає коментарів:

Дописати коментар