Слушне питання

 От кажуть, один дурень стільки питаннів наплете, що й семеро мудреців не дадуть ради. А ми знаємо противний приклад. 1965-ого року молодий літературний критик Іван Дзюба з доброго дива написав книжку з етнополітики, назвавши її "Интерніціоналізм чи русифікація". Написав мов-би то з марксистських позицій. І потім іще сім років чухалося марксистське керівництво Вкраїни, аж поки не скликало комісії, чий гуртовий науковий досьвід далеко переважав Дзюбину спромогу: сім українських мудреців — марксисти, історики, літератори, етнополітологи, правознавці, літературознавці, державники, автори сотні томів академічної поживи — довгенько сушили собі голову й утомлено видихнули: "Брехня!"
Тої книжечки в сімдесятих роках майже ніхто не читав, але багато хто її знав. Там знати не треба було нічого, бо вся вона в питанні, а питання в назві: то що в нас, братове, — интернаціоналізм чи таки русифікація? І кожне собі по своєму на те питання відповідало: мудреці — так, а ми, дурні, — ин'як.
Виходить, один аматор питання поставив і питання закрив, а мудрі люде лиш рота роззявили, хотіли щось іскзать, але тільки... гавкнули.