На побрідки

 Мало хто з наших сьогочасників справді подорожує. Правдиве подоріжжя, це коли кілька місяців туди й невідомо чи назад. Це коли їдеш місяцями, а потім роками дякуєш Богові, що повернувся, й іще просиш дякувати своїх ізнуджених оповідками прагонуків. Це коли під тобою вилягають коні, верблюди, слони й навіть ослюки. Коли попереду зникають поводарі, поруч — сопутники, а позаду — валки й усе-все-все.
Ото мандри! А літаком до Єрусалиму й там дві днині — ну, це перепрошую...