Слід визнати, що безвізовий режим — то таки режим. І, як ми тепер уявки переконалися, — суворий режим. То такий режим, що де-коли де-хто сидить без візи. Як ото тепер я, приміром.
То й що? Нащо мені музики? В мене свої язики: я заграю, поскачу — і нікому не плачу.
Усе 'дно я — европеєць, носій европейської культури. З лямою носія через плече. А кому, кому европейської культури піднести?
То й що? Нащо мені музики? В мене свої язики: я заграю, поскачу — і нікому не плачу.
Усе 'дно я — европеєць, носій европейської культури. З лямою носія через плече. А кому, кому европейської культури піднести?
Просто не схожий я на европейця, от люде віри й не ймуть. А це тому, що вдягаюся на штиб американський. Дайте мені тоді безвізовий в'їзд до З'єднаних Держав Америки! Обіцяю не в'їздити, просто хочу завізуватися.
Вони самі приходьки в землі тій обіцяній, от і бояться чужих — можна зрозуміти. Тілько тубільці нічого не бояться, бо в них цілорічно зеленеє жито — зелене: хорошії гості в хату йдуть, не встигають чим мають приймати. Казинів поназаводили, а хліба нема: зеленеє жито ще й овес. Зате не треба візи: хто кочовища тримається, тому віза ні до чого.
Вони самі приходьки в землі тій обіцяній, от і бояться чужих — можна зрозуміти. Тілько тубільці нічого не бояться, бо в них цілорічно зеленеє жито — зелене: хорошії гості в хату йдуть, не встигають чим мають приймати. Казинів поназаводили, а хліба нема: зеленеє жито ще й овес. Зате не треба візи: хто кочовища тримається, тому віза ні до чого.
Немає коментарів:
Дописати коментар