Зелена тятива

 Підходжу до метрової стації "Лук'янівської" й раптом чую голос із виразним полтавським виголосом:
— Зелений лук! — і боюся бути протятим свистовою стрілою Робіновою Гудовою з Шервудської діброви.
Коли-ж ні: то ставна височенька бабуня пропонує де-що на продаж. Таких одразу знати: порядна здоровлям і звичаєм путяща. Ще якось після всіх колгоспів заховалася серед нас ця селянська первостать.
Кажу:
— Так то-ж цибуля!
— Нехай буде цибуля! — лагідно відказує сільська господарка.
Хай буде. Поки я живий, не брязчати цибулі зеленою тятивою...