Далекосяжний відгомін

  Кожна людина всеньке життя глибоко заховує в собі знаття, що:
— головні слова, що в житті ми вимовили, — не від нас складені (молитви);

— головні наші життьові особи — не ми (а наші діти);

— головна подія нашого живоття подіється без нашої участи (смерть).
Саме тому кожна людина всіляко намагається з мільйонів скопіювати й мільйоново розкопіювати щонайбільшу купу власноруч зробленого в поставі й подобі, а головно:
— наговорити й накарбувати, скільки змога, "власних" дурниць;
— привласнити ті діти, обмежуючи їх числом аж до нуля й визначаючи час їхньої з'яви;
— ніколи не вмирати будь-якими засобами аж до самої смерти.