Хуткотечне життє духовне

 Так цікаво стало жити перебіжною миттю, ніби в річці за водою пливеш, але куди треба, й море вже недалеко. Аж шкода й на хвильку на духовні береги вискочити: а ну-ж як більше не потрапиш плисти, враз забудеш, як то воно — руками-ногами й у воду видихать?
Там у людей уже гирло близько, нема коли натягатисятою вічністю, що земного воску,  — ще, крий Боже, потонеш отако.

Тільки обтріпнувся на пісочку, легенько за душу замислився, ще й не обсох, ще й голови в пісок не встормив, а вже побіг за плином, ніби струсь. Чи замахав руками, як вітряк: хоч млином побути коло сьогочасности. Така вона гарна, свіжа, лискуча! Швидколетна. Бистроплинна. Скороминуща...