А ми, вкраїнці, геть і слово таке забули були — "охотник". Коли нарешті забрів до нас чужий "волонтер", то нікому вже й ніяк було згадати питоме наше. Неохота якась напала й балакати.
А тут ніби Сам Бог сказав: не будь ти вже, Хомо (чи Химо), знеохочений(а), а будь охочий(а). І зразу висипало ціле охотне військо з Хом і Хим. Спала всіх охота, ще шибає й досі.
Чи єсть іще на сьвіті де такий народ заохочений: без провідників, без установ? Самі собі щось ладнають — тричі заперечені штатними "будівничими", тричі приперчені вже на повсякчас неохочими.
От, кажуть, держави в нас не було. Може воно й не було, а охота держати й охочі держатися — таки були й знов знайшлися. Купилися, трималися — відразу з'сувалося, що ну-ж і багацько нас таких, але-ж усі якісь знайомі.
І ще не все зробили охотники, ще багато потраплять зробити. Бо кортить. Бо зносить охота.
Чи єсть іще на сьвіті де такий народ заохочений: без провідників, без установ? Самі собі щось ладнають — тричі заперечені штатними "будівничими", тричі приперчені вже на повсякчас неохочими.
От, кажуть, держави в нас не було. Може воно й не було, а охота держати й охочі держатися — таки були й знов знайшлися. Купилися, трималися — відразу з'сувалося, що ну-ж і багацько нас таких, але-ж усі якісь знайомі.
І ще не все зробили охотники, ще багато потраплять зробити. Бо кортить. Бо зносить охота.
Немає коментарів:
Дописати коментар