У Житомирі між краєзнавчим музеєм і костелом тільки й тихо, тільки й затишно. Оптимальний готель так і називається про неімкливих "Оптіма". Але проти ночи взялися сьпівати. І не сьпівці в межах чудовної природи — солов'ї, а щось таке ніби карооке. Саме себе так називає, що карооке. Дуже кричить. І коли вгамується? Веселунів покладе спати горілка, а я сумовитими очима з двома відбитими місяцями на карому тлі дивитимусь на порожні шклянки, що тверезо випнулися денцями догори.
Немає коментарів:
Дописати коментар