Не до снаги й писнути, а треба таки щось писнути. Цілісінький день, і не один, щось обіцяю собі, щось з'ясовую. А потім, яко чоловік, забуваю. Тільки письменники сумлінно напаковують пам'ять думками й спостереженнями. Й більше нічого вже не пам'ятають. Далі вже стара знає, що діяти. А як набридне й їй, то подасться письменник прямцем у мислений ліс, де вже темно й де дерева й кущі його думок і висновків уже прикидаються страхіттями та почварами.
Немає коментарів:
Дописати коментар