Иноді й мені здається, що суспільне життя то бурхання якоїсь незрозумілої природи — та й байдуже їй, що не зрозумілої. Візьміть жіночок і чоловічків, що складають ту природу, — чи бажають вони, вслід за Сент-Екзюперієм, того щастя, щоб їх розуміли? Ну, хіба хтось особливо жаданий щоб вирозумів. Та й то потім з'ясовується, що таки не вийшло, та й нехай собі.
Немає коментарів:
Дописати коментар