Немає сьвітла... Т'але-ж неправда тому: сьвітла таки трохи є... поки сонце в небі сьвітить, поки живуть люде. Просто виходить, що людині треба більше сьвітла, ніж її окові й навіть душі. То чого-ж нам бракне — електрики? Навіть і теперішній школярик скаже вам, що електрика завсіди єсть. Однак, одмінно од сьвітла, вона — невидима. Тому, сидячи в своїй відносній темноті, ми вигадуємо, що електрики десь нема. А вона завжди десь таки є — власне, скрізь. Нема струму в мережі, напруги нема? Тю! Мудрець-же физику провадив...
То чого нам бракне? Ніби все є... Просто тонко на сьвітло. Особливо гостро відчувається воно, коли смеркне, коли слідком за курами йдуть спати людиська. Лягома — незамінний наш прислівник. Каганець душі, бачте, вкурів, у печі давно не палено, й тільки місяць на ту пору.
Немає коментарів:
Дописати коментар