"Я од'їздив і оком астролога,
Допитувася в зір, яка дорога
Мене провадить у майбутні дні..."
То ще диво, що маю око астролога, а не повха, чи пак пільга, що цятками-очицями виглядає в полі найдрібнішого зеренця. Що до зір я звертаю свій зір. І навіть чую бренькання пізньої кітари й утішаюся її ледь чутним виграванням. Що долю свою прийняв, але ще не знаю її, що вона ще мені пригода-авантура — задивлена на зорі, загадкова, мандрована. А може й минеться ще?
"І Скорпій гас в красі своїй недобрій,
А друг Стрілець виносив по-над обрій
Сріблистий лук і приязні огні."
Немає коментарів:
Дописати коментар