Вже починаю потроху тямити оте "старі люде казали", "а от моя бабця... мій дідуньо...". Тільки дідом-бабою й устигли щось на незабудь сказать: мовне чуття тільки-но прокидається, а тобі вже й заснути пора.
Ні, брешу: вони либонь у мову народжувалися, в мові помирали, в ній і ховалися. То вже нам тепер узус став вузький: потісно в ковнірі, як у зашморзі — аж душить.
Немає коментарів:
Дописати коментар