От іще приповість, що відбиває поневіряння багатьох українців — то наша історія, невеличка дорогою одисея. Уявіть собі чоловіка з поетичним прізвищем Козаченько. Хай це романтична помилка від паланкового писаря, але вже він, той добродій, і всі його — таки не Козаченки. Й от вони змагаються за збереження тої вже красної прикмети:
— Як ви сказали — Козаченко?
— Ні, К-О-З-А-Ч-Е-Н-Ь-К-О! Там іще знак м'якшення такий...
— Мнякий знак? Так і стоїть?..
Де-хто з родичів, котрі бездухі, вже давненько покинули дурню, пишуться Козаченки. А він б'ється-борюкається — українська бо то справа.
Немає коментарів:
Дописати коментар