Актор ледачий

 Life's but a walking shadow, a poor player
That struts and frets his hour upon the stage
And then is heard no more. It is a tale
Told by an idiot, full of sound and fury
Signifying nothing.

"Що жизнь? се тїнь, що йде-проходить мимо,

Комедиянт убогий, що вертить ся

Та величаєть ся свій час на сцені.

А там його й не чути. Мов та казка,

Що каже безумень, — гучна, ярлива

І непотрібна ні до чого." (Пателеймон Куліш)

                                      "Життя —

летюча тінь, актор, що на кону

нещасний хваста, галасує, потім

навіки забувається... І казка,

що божевільний розповів, криклива,

несамовита, голосом порожня." (Тодось Осьмачка)

"Життя — рухлива тінь, актор на сцені.

Пограв, побігав, погаласував

Свою часину — та й пропав. Воно —

Це дурня казка, вся зі слів гучних

І геть безглузда." (Борис Тен)

"Життя — рухлива тінь, актор нікчемний.

Годину чваниться, горить на сцені.

І край... оповіданння ідійота.

Палке та голосне, але нічого

Не значуще." (Юрій Корецький)

От тепер, здається, я знаю за життя геть усе. Геть усе, відбите в безлічі перекладів, здебільша мені незрозумілих через невтямність чужих говорів. Але ось тобі, життя, Шекспірове дзеркало розбите на склянки вкраїнських мов.

Життя — ходяча тінь, актор ледачий: 

На виході карається і пнеться,

А далі — геть із думки, як з очей.

То телепнева байка — грім і гамір

Безглуздії.