Душогуби задаються такі живісінькі: на супроть до смерти, що вони так легко спричинили, в них самих життя тримається певно й міцно. Й така несилуваність і простота в тому, як вони власним нештучними житками штучно ламають чужі долі. На тому, здається, від віку стоїть веселе місто Москва, на вдаряючи на сльози, не ймучи їм віри, неймовірно, весело сьміючись із чужого горя: "Які сльози? Подивіться лишень на мою повну розчини діжу! Які будуть багаті, радісні пироги! А їх-же ззідять! Отак дайте всі й собою поласувати!"
Немає коментарів:
Дописати коментар