Наші "кресленики"

 Новітні словники хапаються "фіксувати" вигадані нові слова, бо як не "зафіксуєш", не поставиш "фікси" на здоровий зуб, то ще хтось одніме. Й от уже всі, зазираючи в книжку, наїдаються, приміром, "креслениками". Наша мова була дурна, бо бідна, що не знала такого слова! Дак уже:

"Просьвітити, бачиш, хочуть 
Материні очі
Современними огнями,
Повести за віком,
За німцями недоріку,
Сліпую каліку."

І дуже до речи, що саме знов за німцями, такий уже кшталт і гарт.

А як-же той "рисунок", що все був у нас? Ні, зась, бо кресляться в уяві саме таки "кресленики", а не рисунки. Риса єсть, риска десь була, а рисунок... ну, ні, вже стоїть "кресленик".

Кожен перекладар зна, що як не тямиш десь мови, то там уже вигадуєш. Але в чужій мові ні до чого воно не прилипне. Зате своєю — ти плюнув, а хтось ухопив і вже той плюн сяє-висяває в новісінькому словничку.