В українців на талант позирають так: он, диви, має срібла шмат. Ні, не дивися, бо ще подумає, що ти заздрий. А ти таки заздрий, то вже крийся з тим.
Скрібло, кажеш, маєш? А я й не додивився! А якої проби, а яка вага? Ого-го! Я-б, якби мав, розміняв на мідяки й пороздавав бідним.
А бідне погляне на мідяка, потре, вкусить і кине. Бо нашо воно йому.
Немає коментарів:
Дописати коментар