Ми так уболівали були за маленькою людиною, маленькою душею, загубленою в безвидному морі великої імперської культури. Тим часом у тій душі до маленьких дверей так ізсередини підсувалося тісне зло, що й до хати не влізеш — аби те, що там, отеє ти є те, не випустили.
Але справжня маленька людина великодушна. Її душа живе в залишеному Саді, а в тісній комірці цього сьвіту воліє бути як-найменше.
Немає коментарів:
Дописати коментар