Чоловік ув історії довго говорив за всіх. І все, що віками наговорено, то він і за всіх. За себе якось ніяково було, бо-ж одповідальність, покликання — иньші. То вже було за всіх так і скаже: "За всіх скажу, за всіх переболію, я кожен час на звіт іду, на суд..." Кожен час.
А тепер час промовив:
— Знаєш, я насправді — доба. То вже помовч там за всіх.
— То що-ж сказати, хіба за себе?
— За себе нецікаво. Ти вже за всіх дурниць намолов.
А доба курникає дрібничкових пісеньок. За де-кого, не за всіх.
Немає коментарів:
Дописати коментар