При кінцеві 80-х, при початкові 90-х наші люде потроху посунули на Захід, до "добрих країн". І найперше, що робили, сьвітлилися коло покладів ковбаси. Так їх і прозвали - "ковбасна еміґрація". Дуже вже поважали совіцькі люде ковбаску: на цілу ковбасину казали "палка", "батон" - хоч воно й не по наськи, але-ж як гарно та мудро звучить!
Не дурно каже наш народ: якби ковбасі крила, то луччого птаха й не було-б. Або ще: ковбаса та чарка, то минеться й сварка.Тепер Україна спромоглася на своє: не де, як у Дрогобичі, народилася леґендарна "Дрогобицька". Леґендарна вона серед місцевих землян - може, тому, що ще не куштували вони тої ковбаски: кажуть, з їхніми статками того дрогобицького дива не докупишся, вони коло його щасливі й засьвітлитися - така дорожнета! Так ото коло ковбаси коло й замкнулося.
То-ж побажаймо дрогобицьким на Різдво ціле "берло" того, чому вони дале своє славне ім'я - берло ковбаси!
Немає коментарів:
Дописати коментар