До чаю

Ще трохи фольклору. Пригадую перебудовчі часи - в нас геть аж рух заворушився, так кортіло перебудови: Народній Рух за перебудову. Ну, а в СРСР, як що мінялося, то найперше щось пропадало. На горілку вже було сутужно, а тут і цукор ізник - всихали самогінні джерела.
Народ (той, що рухався за перебудову) вигадав ніби дитячу приказку: "Дядю Мішо, тьотю Раю, дайте сахарю до чаю!"
Не дали - так і пішли в історичне назавжди із своїм цукром за спиною.