Не влад

 У нас політику сприймають як ґаражний рок: перший-ліпший малокультурний лідер хрипить, кричить, вищить, верещить, а якісь лабухи намагаються до того прибринькувати-пригравати. Не дуже виходить, усім весело, але більшині, загалом беручи, не подобається. Слухаючи таке, кожне почувається витонченим музикознавцем із вишуканими вподобаннями й з обридою стинає плечима.
А политика то джаз: хтось підійшов, одійшов, там соло, тут супровід, культурно, зграйно (але не від "зграї"). Так воно є й так воно звучить, просто в нас такої музики ніхто не слухає.