Довгенько не міг я зрозуміти, чого це в нашій родині тільки мої речі, пропадають без сліду, щойно лишу їх на мент один десь не на місці. Речі решти сім'ян спокійнісінько нагрівають собі лігво там, де їх заронять, і потім тижнями вірне дивляться в очу всім перехожим домівникам: "Чи я не твоє?".
Аж тепер зачали ми робити генеральну поранину, і я збагнув: то тільки мої речі мають місце й можуть його втратити, опрочі шукають за місцем і охоче знаходять його там, де дадуть лягти.
Немає коментарів:
Дописати коментар