Напідпитку бувши, він усе скуповував українські книжки. Але тверезий ніколи їх не читав. Обминав навіть книгарні, ніби домівки нещодавніх небіжчиків, щоб не навертатися на очі засмученій рідні. І не писав, бо на віщо-ж писати, коли писані вродливці лежать, неторкані, й сплять уже вічним сном.
Немає коментарів:
Дописати коментар