Німотна віра

 Стоячи в обороні віри, хотів був сказати, що віра відрізняє людину від тварини. Коли-ж ні! Віра єднає чоловіка з усім безсловесним творивом. Вона побожно німує.

Порепаний глек

 Нині мені зробили найдорогшого комплімента. Спитали, чи я хочу знати ту єдину хибу, що маю. Т'але то, кажуть, не дуже пристойно. Я довго вагався, спокуса була велика. Та виявилося, що я просто занадто релігійний. Якби-ж то цьому правда! Тоді я приніс-би на Суд скріпленого дротиком діла, порепаного глечика своєї релігійности.

За божість

 Як-що Бог є любов, то божість окремого чоловіка вимірюється його здатністю любовно, як вода, просякати в середину людських гір. Люде сперечатимуться за слова, за формули, т'але завсігди почуватимуться наволоженими, напоєними, наповненими, коли є чим. 

На людях

 Лляні речі живуть на нас своїм власним життям. Вони структурно перетворюються, не вважаючи на плинність і мінливість людського складу.

Крейдяні мушлі

 Похолоднішало, й люде після літнього невстиду знову згорнулися, як крейдяні мушлі. Десь там глибоко заховався смак. А зокола надмір одної барви.

Рух людських сьвітил

 Люблю переглядати людей, щоб спостерегти цікаві рухи. Ніщо не заваджає, бо самі люде вже давно довкола себе нічого не бачуть і роблять пильному їжачу ніч.

Слова з могил

 Смертний україномовець може повернути час назуспіт, вирвавши в смерти слово "назусп'ять".