Письменство лукавить. У житті-ж воно як? Душевні питання без відповідів, душевні оповідки без приконеччя. У нас тут вічних, гартованих питаннячків мало — здебільша прості, немудрі, т'але-ж куди нам їх розв'язати — ходимо зав'язані вузликами. Величаємо їх "проблемами", а які з їх праблеми? Аж самі вузли стидаються, що такі вродилися дрібні ґрундзюваті. А ми на них — Аполон, Венера! Ну, хіба не ганьба? Тим часом приємно вичитати в гарній грубій книжці, як хтось мучиться, не мігши дати ради з якоюсь великою смертю чи там любов'ю.
А історії наші які? Обтріпані, обірвані, без кінців і навіть початки десь пообпадали дорогою — вплутані ми в наші історії, халепи вони в нас усі.
Немає коментарів:
Дописати коментар