пʼятниця, 31 грудня 2021 р.

Скерування

 У Галичині знайшли вихід із глухого кута з заміною осоружного щиро вкраїнським лікарям, ніби підступно московського "направлення". Від дієслова скеровувати можна утворити три зразки чину-стану з закінченням на "-ання": скерування (недоконане), скеровування (повторюване) й скеровання (доконане). Лікареві, звісно, вільно скеровувати. Але в нашій мові когось до когось таки можна "направляти". А ще "справляти", "напроваджувати". Але яке тут запропонувати коротке слівце без нелюбого народній мові "-ання" чи "-ення" на кшталт "відряду"? Не готовий сказати. Одно знаю, що вкраїнська мова, добираючи слів на "-ання, -ення", воліє подавати їх не як субстантиви (граматично), а як стани, висліди чину чи відволіклі (абстрактні) тями. Тому вирозуміти "скерування" можна, але чого-ж не "скеровання", не "справлення", "напровадження" чи знов не "направлення"? Переконливої відповіди на це питання для себе поки не бачу.


Немає коментарів:

Дописати коментар