Ой, леле, диви: аж двієчко вподобало! А це-ж у мене кохана дитина — ночі безсонні, дрібнії сльози! То й що, що воно — дух тільки, думка, душка мала? От уявіть, що ви своє рідне вивели — чепурне, пещене, а вже розумне яке манюнє! — а ніхто й не оглянеться. А як озирнеться, то бодай-би й не дивився.
Немає коментарів:
Дописати коментар