Колись на чоловічу смерть казали гостро: "бороду задер". І щось у тім було горде, поважне: мовляв-же народ — "хоч на споді лежатиму..." От задер він бороду, лежачи на споді життя, відвернувся від сьвіту, вп'явся в небо невидющими очима. А якими ще очима можна правдиво затопитися в небо?
Тепер-же й бородань бороди не задере — чогось так не задирається.
Немає коментарів:
Дописати коментар