Тепер суспільство, ціле, сьвітове, вимагає від суспільців, щоб вимагали. Покажи якусь свою зламану играшку. От у людини розбитий замок статі. Ген голова така, що клепки вивалюються. А ось родина розхряпана, поламана. Народність ушкоджена. Культуру свою так іздалеку віз, що все дорогою розгубив чи покрали, чи відняли. Пальці показують, де діра — і дай, дай, дай.
І я свою дірку маю: українець, кажу.
— Українець? А де живеш?.. Тю, так у вас-же держава своя!
— То й що, що своя?! А на місці вкраїнства — он яка діра! Хоч що кажіть, а ми таки меншина. І я сам, диви, який малий, і нас таких дуже мало. От і просимо. Подайте, не минайте!
Але-ж не дадуть. Погане, скажуть, у тебе те, що рване.
Немає коментарів:
Дописати коментар