Ми мовні створіння: нас створено чи то з мовою, чи то для мови, бо Слово було ще перед нами. Ми ходимо говорити, як на роботу — то наш чин, иньшого не дано. Звісно, як на роботі: хто бреше, тому лекше. Й тут мають певну перевагу спеціялісти: їм не ціпом махати, вміють. Але вже хто правдує, той бідує, то-б-то страждає, бо переживає думку. Брехня-ж не жива, хоч усі ми здебільша брешемо, й багато хто геть не здатен правдоньки сказати. Брехня не все в живі очі: що не має в собі живої правди — брехня, вмисна й невмисна. Думка може бути хибна, але має бути правдива. Тому й кажуть: "щира правдонька".
Немає коментарів:
Дописати коментар