Виходить, що з Богом ми пов'язані щирим розумом. Як твар ми, звісно, в усьому залежні, тому й тілом, і душею відчутно терпимо Бога, зазнаємо Його законів. Але в розумі можемо терпіти Богом, вже не як створіння, а як співтворці. Й тільки так можна бути співтворцем — у такому потерпанні. Звідти й поклик Псалмистів: "Потерпи Господа!". Потерпи пристрасті, то зможеш стерпіти й єднання в розумі. Розум тут, річ ясна, не ratio, не розсудок, не интелект, що, як з'ясувалося, може бути й штучний і ще ліпший за природній. Це той самий одволіклий умогляд, що на його скоса позирають практики людського життя-не буття.
А що-ж боже-вільні? Ніби увільнені від такого розумування, самим Богом увільнені. Але чи так чи ні — не хочеться дізнаватись. Не дай, Боже, збожеволіти.
Немає коментарів:
Дописати коментар