Щаблі

Отаке в нас слово на середню людину — щабльова. Але куди ведуть ті щаблі, в яку гору, на який спід — ніхто не зна. 
Аж ось підставили драбину — й диви, як подерся: аж під самісіньке шатро, як той матрос на щоглу. І вже він, бач, капітан. Аж там линва й треба знову брати до рук свого щабля для рівноваги. Рівноваги аж там! А публіка дивиться, ніби висисає його звідти: лети до нас!