Ходить пошесть мовчака

От помре чоловічок, загорнуть його в надбане добро, десь заховають вірненько, щоб і діти не знайшли. І нічогісінько не буде: ні самого його, ні добра того. А поки ще він живе й отаку думоньку гадає. Бо мусить сидіти замкнений, загорнений у добро свеї домівки-криївки. А довкола запертя бігає карантена й узиваться: "Смертний, смертний!" Бо десь там пошесть ходить мовчака.