Нявчить біда

Сиджу оце й знічев'я й, ніби квасолю на рядні, подумки перебираю тьмяні від часу перлини усної народньої мудрости. От: навчить біда попити, як нема чого вхопити. Так-так, щоб голод не дошкуляв, треба багацько пити, того вже ми досьвідчили. Правда твоя, мій народе! Чи ось: навчить біда коржі з салом їсти. Ага! В самісіньке око вціляє гостра народня гадка! Справді, біда вже привчила споживати просту, несмашну харч. А от іще: навчить біда ворожити, як нема що в рот вложити. Еге, вложити нема що, але-ж і ворожити ніяк. Хіба квасолю перебрать: як не виворожиться, то хоч вивариться. Бо нявчить біда.