На озерці Дідорівці в неділю завізно: то гуляє-бенькетує креативна кляса. Від понеділка до суботи вона припинала себе до вірних комп'ютерів, вибалушувала сиві совині очі, тріпотіла підтятими крильми, дриґала спутаними ногами, дня від ночи не відрізняючи. Заробила, запрацювала, загорювала — гуляй душа без кунтуша!
І тепер по всіх дідорівських альтанках рясно пугукає таємне товариство. Так проводжає на своє денце кожну чарочку кругленьку, налиту з краями рівненьку. І ще є ротові робота: мняти мнясиво, на всю губу ліпити кисле, квасне, солоне московське слово. А тим часом очі смашно закушують зелениною, вуха поглинають гайових солов'їв.
Тут як-раз тихим бігцем немічного зайця перебігає нетворчий, немодерний чоловіченько, крекче, некреативний. Живе й він, лиха прикупивши. Але що неділя йому, що понеділок — дай, Боже, дотупцяти, сісти скраєчку, зібгатися верчика та й уже лягти.
Немає коментарів:
Дописати коментар