Кримство

Згадую свою красну молодість і з дива не виходжу: на віщо ми стільки тупцяли коло провінційної московської культури, коло того киявлянства, того відпочинкового культурного кримства? Здавалося-б, логічніше працювати на столичну вкраїнську культуру, а не під'їдати за майстрами та марґаритами, що послідовно повипиналися на Москві. Але ні: багато хто й досі воліє блідо збезсилюватися-душитися в занедбаній теплиці. А найчудніше те, що чимало міської й приміської молоди стає до лав "мандрівників на Схід".
В осьвіченого вкраїнця московська має бути четвертою чи п'ятою чужою, говорити нею треба з грубим наддніпрянським акцентом, що-разу мацаючи литвинські, польські, німецькі та французькі слова й вирази й нарешті з полегкістю звертаючись до ангелянської, бо її, слава Богу, всі знають.