Живцем

 Коли року 1939 в СРСР з'явилося ТБ й іще довго потім, скриня могла показувати тільки живцем. Далі передання почали записувати й з'явилося розрізнення між записом і живцем, але оскільки телебачення в СРСР обіцяло щось небачене, то й слова треба було добрати чужого, довгого, складаного, нечуваного. Так виник "прямий ефір". Незрозуміло, загадково, змушує думати за криві лябіринти етеру? Ото й добре!
Повторна вкраїнізація в країні Вкраїні, що дуже помалу колупає кахлі московської груби, не може стосуватися до народу-суржиконоші. Як-би вона до його тикалася, не могло-би вирости покоління дітей, що шкільного вкраїнського слова сахаються. Тепер вони повиростали, як ті ясени, то й дітям, й онукам закажуть.
Отже вкраїнізація стосується до коханої нашої культурної кляси. Культурна кляса дивилася вкраїнське ТБ й на "прямий ехвір" почала важким духом дихати. А й справді, етер і в наддніпрянців етером звався, не то що в ґотицької "діяспори", в чийому етері досі звучить пісня Багряного й Китастого "Тютюнник на Київ іде".
"Прямий етер" трохи побув і загув. Заміняти московське одоробло на таке-ж саме своє нікому не цікаво. Тому постало "наживо". Що воно значить у перекладі "референтною мовою"? "На жизнь": "Пив горілку не наживо, а на смерть." І ще "наживо" й "наскоро".
От. А "живцем"? "Я бачив живцем живими народніх велетнів..."
Народньою мовою "живець" — то те, що мудрі люде називають "живодіяльністю". А простолюд, поки не замовк, казав просто: "Живець урвався".
А що для ТБ "прямий етер"? То й єсть його живець. А ще живець — то невчений пульс: "Київ робиться центром українського життя, тим живцем, що його стукання розноситься по всій Україні."
Ой, дай Боже тому Київові, поки всій Україні живець не ввірвався.