Театр остаточного реалізму

'All the world's a stage, and all the men and women merely players: they have their exits and their entrances; and one man in his time plays many parts, his acts being seven ages.'

 За Шекспірової доби цілий сьвіт здавався таким жорстоким дешевим ташем, такою тісною кумедіянською будою, що тільки актори на справжнім кону почувалися його правдивими громадянами: ми чесно граємо, а ви? Тоді за влюблену народню виставу правили страти. 
Иноді здається, що й тепер те саме. Тільки бракує доброго театру, щоб повірити й спочити душею.