Що байрак, то й козак

 Скрізь і всюди, де ступнеш, що-разу вступиш у "на кожному кроці". Дуже вже прозаїчний вираз — треба показати йому якесь поетичне кіно.

Гора голої вольности

 У Бидгощі Згір'я Вольности, ще крадькома зветься Лисою Горою. Й то слушно, бо вільність то є, то нема, а Лиса Гора zawsze musi być. Та й відьмування для своїх адептів має попервах видаватися за вільність. Залежність показується трохи згодом: коли глянеш з гори не на низ, а вгору. 

У поетичнім закаті

 Поет Стельмах ладнає берлин, а мене вже зразу кортить припасувати сякі-такі колеса й штовхнути, щоб заторохтів у далеку дорогу, порожній. Натхнення, так зветься, — от уже й поділилися.

Наступ і пам'ятання

 Поет носить граблі намісць ковіньки: звичка до рими, знаєте, до повтору. До певного числа зубів у грабельній щелепі як робочому струменті. Реґулярність наступу й пам'ятання.

Причти й приказки

 Бог рече причтами, а чоловік приказує приказками.

Увінчані вандали

 Иноді мені здається, що поети — головні розбивайли нашої мовної споруди. Й усе заради примарного архітектурного ідеалу поетичного ладу й рими.

Наробилося

 Як не знаю, про що писати, а слів ув організмі виробилося надмір, то пишу довго. Так можна зрозуміти походження багатьох монограхвій і навіть романів грубезних: не зналося, про що, то й отаке наробилося.